Call
Info
ПРО ПРОЕКТ
Школа молодого бібліотекаря Української бібліотечної асоціації – це інформаційно-освітній проект, який проводиться у форматі тренінгів з використанням інтерактивних форм навчання, майстер-класів, практичних занять та інших форм, що сприяють розвитку креативності його учасників.

ГОЛОВНА МЕТА ШКОЛИ – навчити молодих бібліотекарів розвивати свої професійні знання, уміння і навички і сприяти інноваційному розвитку тих бібліотек, у яких вони працюють шляхом створення та впровадження проектів та інновацій, аналізуючи існуючі можливості та загрози.

Символ Школи – Сова – як символ мудрості.

ОРГАНІЗАТОРИ:
Бояринова Оксана (Виконавчий офіс УБА)
Вірстюк Микола (Президія УБА, Івано-Франківська ОУНБ)
Mail
Mail

Call
ІІ Зимова школа молодих бібліотекарів. Літопис неофіта

Записки знайдені по завершенні Школи у конференц-залі.

2.02.2015

День 1

“Лісапєт мій лісапєт, Двоколісний гранд черокі…” – як щось в’їсться у голову, то це вже на цілий день! Не відчепиться. Хоча, сміялися ми з тієї пісні щиро. Усім автобусом. Ледь на біс не попросили. (До речі, кажуть, що ті, хто приїхав у Воловець раніше, йшли пішки. Оце так підготовка у людей! З валізою, з усіма матеріалами… А якби б заблукали?)

Приїхали. Ось він Еко-курорт “Ізки”. На видноколі, куди не подивись, засніжені гори. Ох, як давно я мріяла побувати у зимових Карпатах! Додайте до цього, що дома три тижні поспіль туман, багнюка і сльота (така у нас зима зазвичай). Душа радіє, очі відпочивають, насолоджуються краєвидом.

Зібралися у конференц залі. Знайомимося. Світлана Іванівна Б. кожного неофіта б’є по голові лижною палкою. Тричі! Я збентежена. Це ми ще жодного завдання не зробили, що ж буде, якщо щось піде не так? Добре, що хоч дає шлем попередньо надіти. УБАшний… Треба буде сісти так, щоб поближче до шлему було. Раптом що – мерщій натягувати.

Аня Д. добре робить хмаринки. Цікаво, чому саме хмаринки, а не, наприклад, сонечки? Це точно щось значить. Треба запитати у неї…

“ЗАГ” і “ЗІГ” – ви знаєте що значать ці слова? Ніхто не знає. Аня Д. знає, та нікому не каже. Навмисно людей плутає. А ще треба швидко орієнтуватися, аби визначитися де “ліво”, а де “право” і хто із тобою поруч сидить. Вона це називає “знайомство”.

Міша С. усіх знімає. Кажуть, у нього є дівчина. Цікаво, він її теж весь час знімає?

Аня Д. змагається із ним за посаду папараці. Вона робить світлини того, як він нас знімає. Цікаво, в інших умовах вони також працюють в парі? Хоча, Запоріжжя і Львів досить далеко один від одного знаходяться… Треба в них запитати.

Ура! Нас годують. Цікаво, що то за грибочки… Згодом побачимо, чи можна було їх їсти.

Лариса Анатоліївна Л. любить свою бібліотеку. Її очі світяться, коли вона розповідає про її імідж. Підхопила кілька ідей…

У нашій команді є психолог – Наташа Б. Тож у разі, якщо у когось станеться психологічна травма… хоча яка тут травма? Навколо така краса, а Коля В. ще й красномовно пообіцяв, що завтра піде сніг. Люблю спостерігати, як йде сніг. Сподіваюся, що консультація психолога нам не знадобиться.

Юля К. розповідає про супер мотивацію. Вона молодець. А ще гарно малює їжачків. Я тут подумала, що до супер мотивації ще потрібен тренінг про те, як не бути таким ледачим, як я. Можливо саме для цього серед нас є психолог? Треба в неї запитати.

Світлана Іванівна Б. піклується про наше здоров’я. Не дає змерзнути, весь час спонукає до руху.

Оксана Б. розповідає про PR. З її виступу зрозуміло, що піаритися треба весь час і то має бути невід’ємна робота бібліотеки. Інакше, інакше нам доведеться створювати проект кризового піару, про практичну реалізацію якого з власного досвіду розповідає Артем З. За для реалізації свого проекту, як виявляється, він спілкується та знайомиться з самими різними впливовими людьми, наприклад представниками ПС, тощо. Це надає йому можливість доносити правильну інфу до користувачів.

Світлана Іванівна Б. розповідає про адвокаційну діяльність бібліотек. Підкреслює, що бібліотеки ВНЗ та публічні мають створювати різні піар проекти, бо мають різну групу користувачів і інші задачі. Треба в неї запитати, бо тема досить цікава та не укладається у рамки одного тренінгу…

Оксана Б. розповідає про те, як працювати із журналістами. Добре, що свого часу я навчилася користуватися лінійкою і вмію вираховувати площу.

Аріна Ч. розповіла про QR-код своєї бібліотеки. Треба її запитати, як воно робиться.

Юля Ч. зневажає цінність лайків у соціальних мережах. Її підтримали Юля Д. і Міша С.

Ура! Нас годують. Вкусно. До речі, грибочки виявилися цілком їстівними. Минуло понад шість годин а усі живі.

Ну вулиці пішов сніг. Пішов не завтра, а сьогодні. Коля В. не обдурив. Він взагалі так упевнено розповів про свій зв’язок із Небесною канцелярією, що всі повірили. Треба в нього запитати, як він це робить. Раптом воно працює ще й на якісь інші явища…

Далі буде…

 

3.02.2015

День 2

Всю ніч за вікном сипле сніжок. Не якась там завірюха, а такий собі повільний танок невеличких сніжинок. Прокинувшись ще у блідих сутінках я спостерігала за ними у вікно. Красиво.

О 8.00 – зарядка. Фізрук Даша Д. Відразу видно творчу людину. Нащо нам ті стандартні ”раз-два”? Ні, вона нам замість рахувати, розповідала цілі історії! Хіба що не співала!

Світлана Іванівна Б. усіх підбадьорює. Директор школи Лариса Анатоліївна Л. вище за всіх здіймає ноги. Мабуть, вона хоче бути здоровішою за інших. Треба її запитати…

Та купа ледарів на зарядку не прийшли взагалі! Це було б занадто довго перераховувати їх усіх. Тож я і не буду. Назву лише декількох. Наприклад організатори школи, от навіщо організовувати зарядку, а самим на неї не йти? Юля Д. спить, це Віка П. її здала. Вася П. був із нам подумки. Це він мені сказав, коли ми йшли на сніданок. Значить, снідає він не подумки, а от зарядку робить подумки. Аня Д. прикидається папараці. Знімає нас з висоти свого балкону. Та то нічого. В решті решт ми її закидали сніжками.

Юля Ч. взагалі якась зла. Можливо вона не виспалася? Пропонує взяти снігу і піти по кімнатах. Будити ледарів. Її ніхто не підтримав.

Даша Д. сказала, що підйом у нас платний. Треба у неї запитати, що вона має на увазі.

Ура! Нас годують! Смачні млинці, не менш смачна сметана.

Коля В. із гордістю сприймає подяку за сніг. Він прям світиться від задоволення, що все сталося так, як він загадував. Каже, що не останнім у явищі стало те, що ми йому повірили. Тож, це ми сніг замовили чи він? Треба у нього запитати.

Аня Д. та Віка О. переходять із корпуса в корпус голі. Мені от цікаво, то вони такі ледачі, що не хочуть вдягатися, чи не знають, як захворіти? Треба їх запитати…

Аня Я. розповідає про аспекти популяризації книжок. Мені здається, чи вона нервується? Взагалі, я вважаю, що ми необґрунтовано забули про ефективну популяризацію. Дійсно треба поновити таку діяльність. Тим більш, що ресурсів сьогодні набагато більше!

Оксана Б. розповідає про ефективні комунікації. Пальці ніг, що посміхаються, тим самим передаючи нам інформацію – то щось неперевершене!

Коля В. розказує про вірусні відео і показує нам рекламний ролик, який виносить мізки жіночій частині команди молодих бібліотекарів та викликає щирий сміх у хлопців. Дівчата також сміються. Тільки згодом, коли відходять від шоку. А мені от цікаво, яка така господиня буде тримати засоби гігієни разом із продуктами харчування? Треба їх запитати.

Віка П. – добре генерує ідеї і стимулює креативність. Самі тільки шість шляп чого варті! Цікаво, у неї є вони в реальності? Треба її запитати.

Оксана Б. розповідає про брендінг. Виявилося, що майже усі плутали брендінг із брендом. В решті решт розібралися.

Коля В. глузує з Оксани Б. Артем З. сперечається із нею. Вася П. з усіма погоджується.

Брендові “штучки” від Лариси Анатоліївна Л. здійняли галас та захоплення.

Ура! Нас годують! Смачненько!

Світлана Іванівна Б. і Коля В. провели добру адвокаційну роботу із Васею, що на прокаті лиж. Це добре, коли в команді є супер спеціалісти з адвокації. Стимулює зайнятися лижним спортом.

Йолкі-кудлаті! До чого ж важкі ті лижні шузи! Здохнеш, поки їх натягнеш! Поки дійдеш до тієї гори! Поки вдягнеш лижі! Оце практичне заняття, так практичне! Години дві збиралися.

Світлана Іванівна Б. проводить первинний інструктаж для початківців. Добре, що хоч не б’ється! Мабуть, вона все ж таки нас любить! Народ потихеньку катається. Красивенько падає. Блискуче посміхається. Допомагає один одному піднятися. У кожного з’явився не природний для мешканців міст рум’янець.

Знов зібралися у конференц-залі. Усі на місці. Травм нема. Море емоцій. Практичне заняття можна вважати цілком вдалим. Кажуть, Наташа Б. вперше встала на лижі й поїхала. Я думала, що таке лише у книжках буває. Читала якось у одному романі. Але там у дівчини талісман був. Треба запитати у Наташі Б. чи був у неї талісман.

Коля В. розповідає про сайт. Мені здається, чи він жадний і не хоче додавати на свій сайт банер тих, у кого мала відвідуваність? До речі, тепер знаю, що треба зробити банер. Раптом Коля присоромиться та візьме мій банер на свій сайт?

О! Знайшла цікаву книжечку серед тих, що привезли на подарунки. Хоч у руках потримаю, полистаю її. Давно хотіла почитати!

Аня Д. зла! Сказала покласти книжку і брати участь у тренінгу по довгостроковому бібліотечному проекту! А може я, як Юлій Цезар, вмію кілька справ одночасно робити?!

Ура! Нас годують! Смачненько.

Раптом виявилося, що весь той час, що ми каталися на лижах, то були не ті практичні заняття, що були потрібні! Тепер маємо сидіти уночі і робити реальні завдання. Несподівано.

Дівчата, що організовують буккросинг натхненно ділять книжки, на три стопочки. Стоять навколішках і ділять. Мабуть, це такий ритуал розподілу. Треба у них запитати.

В іншій групі двоє весь час регочуть, а троє на них дивляться із подивом і щось зосереджено обговорюють. Треба у них запитати, що саме вони обговорюють. Тих двох чи свою роботу? Чи може це у них такий пінг-понг з генерування ідей?

Третя група конспірується. Їх ніде не видно. Треба піти пошукати. Може вони в чані варяться? Упс. Я перепрошую…

Вони у холі одного з будиночків влаштувалися. Розробляють РR-кампанію. Вже на ганку чутно істеричний регіт, що перемішується із сперечанням та окликами: “О, точно! Це воно!”, “А ми правильно розробили РR-кампанію?”, “Та ні! Треба…” Відразу ясно, що працюють люди спільно, у злагоді, все обговорюють, шукають компроміси. Круто, коли збирається хороша команда! Тож, нехай працюють.

Віка П. і Юля Ч. хочуть чаю. Чаю ніде нема. Вони вмовили Мішу С. Провести їх до найближчого магазину. По дорозі обговорюють чи є тут у Ізках поблизу Сільпо, адже Юля Д. замовила собі пельменів.

Сільпо нема. У магазині, а це виявилася звичайна хата, жодного вогника у вікні. Стукають. Ніхто не відповідає. Міша С. ображено каже, нащо вона мені такому дурному казала, що працює цілодобово? Віка П. припустила, що ще не так багато часу, взагалі-то. Юля Ч. відповіла їй: 23.43.

Міша С. знайшов чай!

Далі буде…

 

4.02.2015

День 3

На дворі знову сніг. Красиво. Фізрук Даша Д. запізнилася на зарядку. Зарядку веде Світлана Іванівна Б. Вона взагалі якась людина-енерджайзер! Цікаво, куди людині вставляють батарейки? Треба її запитати…

Ледарів збільшало. Щоправда Міша С. цього ранку не запізнився. Але зарядку він все одно не робив. Знімав нас, як ми її робимо.

Ура! Нас годують! Знов смачненько.

У більшості школярів виявилася лижна кріпатура.

Вася П. добре розбирається у форматах зображень (це не заважає йому бути ледарем та не ходити на зарядку). Він вважає, що .gif – помер. Шкода. Іноді гіфки такі кумедні. А ще він добре малює Аню Я. і розбирається у шарах.

Сергій М. полюбляє великий робочий стіл, геометрію (у нього весь флаєр був у прямокутничках) та ІnDesign. Ще він полюбляє пиво та про це я нікому не скажу, адже він кожного ранку сумлінно приходить на зарядку!

Міша С. не лише усіх знімає і зазиває звати до себе, якщо відбувається щось цікаве (цікаво, що він тут має на увазі, треба його запитати), а ще й на гора видає ідеї для проведення нашої Акції “Бібліотека – шлях до успіху”. Здивував.

Ура! Нас годують! Смачненький борщик!

Пакуємось у автобус їхати на екскурсію по бібліотекам Закарпаття. Це Вася П. нам таке організував разом із ГО “Асоціація бібліотекарів Закарпаття”.

Село мальовниче, вкрите снігом. Навколо гори. Бібліотека філія с.Ізки. Голова пишається своїм селом та бібліотекою. Бібліотека маленька та досить затишна.

Ух-тишка! Тортик! Ну від тортика важко відмовитися. Смачнееенький. Ще й у дорогу дають! Коля В. і Міша С. гарно співають, як виявляється.

Дякую цьому дому, їдемо далі. Річка, що називається Ріка. Цікаво, це у них почуття гумору таке? Треба їх запитати…

“Красная помада” – стає хітом цієї нашої поїздки. Усім стала до вподоби пісня. Просять водія повторити. Відмовляється. Артем З. припустив, що водій пісні крутить ще на касетному магнітофоні і тому йому незручно перекручувати назад. Треба в нього запитати…

 

У бібліотеці-філії с.Лозянське нас зустрічають із конякою, музикою, танцями та піснями. Несподівано та приємно…

Ух, йолки! Нас знову кормлять! Бійтися слів: “Маленький фуршетик”, сказаних мешканцем Закарпаття! Ну все, прощавай моя фігура! У них тут ціла свадьба! Не зрозуміло тільки, кого одружують. Наші хлопці, всі п’ятеро, шаріються і, мабуть, побоюються, що когось з них.

Юлю Ч. упіймали на тому, що вона підіймає келих із соком замість вина. Вона заперечує, що їй ще сьогодні тренінг проводити. На що директор ЦБС її заспокоїла: “Розслабся, не буде вже ніякого тренінгу!”

“Будьмо, будьмо, будьмо! Гей, гей, гей!” – Коля В., а за ним і решта добре співають. Лариса Анатоліївна Л. вчасно подає знак, щоб усі вставили, а тож би ми там до ранку не виповзли! Да, поїздка по сільських бібліотеках вийшла неперевершеною! А хтось там ще дивувався, що можна чотири години робити у сільській бібліотеці?!

Тренінг все ж таки відбувся. Два. Мені здається, чи у Юлі Ч. трусяться руки? Невже навіть сік у Закарпатті градус має? Треба її запитати.

Даша Д. упевнено малює нам конспект про упевненість. Віка О. не заперечує, що у Даші Д. є зайвий жир. Сергій М. активно генерує ідеї з упевненості. Цікаво, то він радіє, що його не одружили чи зпрацював тренінг Віки П. про генерування ідей? Треба у нього запитати…

Даша Д. рекомендує казати та приймати компліменти. А як їх приймати, коли ніхто не каже? Треба її запитати.

Аня Д. і Сергій М. організовують поетичний слем. Була темрява і романтика при свічках. Та, щоправда, мені здається, що то було лише читання, а не слем. Бо ніхто нікого не критикував і дверима не бив. Можливо, то й на краще? Треба у них запитати.

Вася П. кличе усіх на дискотеку.

Далі буде…

 

5.02.2015

День 4

На дворі йде сніг. Поговорюють, що ми круто попали, повіривши Колі В. адже дорогу на Воловець засипало й ми не виїдемо звідси до самої весни. Цікаво, нас будуть годувати? Треба їх запитати…

Ледарів з більшало. На зарядку вийшли самі міцні горішки. Усі інші дрихнуть. Мабуть дався взнаки “маленький фуршетик” і дискотека. Під кінець зарядки народ пожвавішав, долучилися ті, що запізнилися. Навіть почали стрибати. Аня Д. керувала усіма з балкону. Мені здається, чи вона навмисно казала нам аби ми стрибали вище і кілька разів? Треба її запитати…

Ура! Нас годують! Смачненько.

Останнє зібрання школярів у конференц-залі. Презентуємо практичні завдання. Ні, не катання на лижах, реальні домашні роботи.

Прес-реліз учасники першої групи (Юля Д., Сергій М., Віка О., Віка П., Юля Ч.) склали цікавий. Народ у захваті. Фоткають, конспектують і Оксана Б. тільки одне маленьке зауваження зробила. Лише Лариса Анатоліївна Л. сидить сумна. Шкода їй, що насправді ніхто не дав ніяких грошей бібліотеці. Не сумуйте, Ларисо Анатоліївно! У вас стільки сучасних та креативних бібліотекарів у штаті, вони обов’язково щось вигадають! (Юля Д, Міша С. – мерщій до роботи!)

Рекламне відео тієї ж групи визвало дружній регіт усієї школи. Пам’ятаєте, я казала, що ми на лижах каталися? Еге ж, каталися! Нас знімала прихована камера і, згідно відеоматеріалу, каталися – то було гучно сказано! Ми, здебільшого падали, хто на бік, хто носом, хто на те місце, що по-нижче спини знаходиться. А дехто, не буду вказувати пальцем, лише ходив на тих лижах. Та відео дійсно вийшло рекламним. Адже рекламувала група активний відпочинок у Еко-курорті “Ізки” і ІІ Зимову школу молодих бібліотекарів.

Друга група – (Наташа Б., Аня Д., Артем З., Віка Л., Аріна Ч., Іра Б., Міша С. Аня Я.) представляла чудові мотиватори читання. Які лише мотиви вони не використовували! Яких лише сюжетів не торкалися! Усім мотиватори до вподоби стали. Цікаво, що їх надихало? Треба їх запитати…

Розроблений командою план PR-кампанії викликав цілу дискусію. Не дарма команда так гаряче обговорювала його у ночі.

Третя група – (Даша Д., Іра К., Юля К., Люда Д., Оксана М., Вася П., Аня Ц.) організовувала буккросинг на території готелю. Цій команді довелося вирішити купу організаційних питань. Де стоятиме, як стоятиме, хто стоятиме, хто лежатиме, з ким домовлятися. Команда впоралися із усіма завданнями і відтепер кожен турист еко-курорту “Ізки” матиме змогу “зарядити мізки”. Юля К. і Оксана М. із чарівною посмішкою демонструють нам усі слогани, що їх було придумано командою. (До речі слоган “Еко-курортний роман” ще до нашого від’їзду встиг порадувати одного з постояльців готелю. Щоправда, людина собі намріяла інтим, а не читання).

Іра К. упевнено, наче все життя лише те й робила, що імідж бібліотекарям складала, розповідає нам про нього. Бібліотекарі – casual style – назавжди! А ідея із корпоративною хустинкою на руці мене просто не відпускає, так до вподоби стала! Шкода лише, що хлопців-моделей було у неї замало. Невже наші хлопці не бажали їй позувати? Треба її запитати…

Домашні завдані зараховані. Під гучні овації триває урочисте вручення дипломів й подарунків. Міша С. усіх знімає. Аня Д. закликає обніматися. Лунає останній дзвоник. А я, несподівано навіть для себе, зрозуміла, чому у символа школи – сови такі великі очі. Вона разом із учнями шаленіє від того обсягу інформації що ми його отримуємо.

Перед від’їздом у нас є ще кілька годин. Купка школярів на чолі із директором школи Ларисою Анатоліївною Л. із завзятістю мазохістів тягнуться на гору аби все ж таки навчитися кататися на тих лижах. Успіх, скажімо, просто “феноменальний”. Та, мабуть, все ж таки головне, що вони мають бажання й труднощі їх не зупиняють.

“Лісапєт мій лісапєт, Двоколісний гранд черокі…” – веселий водій, виявляється досить серйозним. Так, на розі стоїть невеличка капличка, він заздалегідь тисне на гальма, обертається у її бік, знімає перед образом свою кепку, вклоняється, після цього додає газу. Такий невигадливий жест додав до моєї власної картинки образу цих людей кінцевий штрих. Все було чудово! І край у вас чудовий, і люди – щирі й відкриті. Дякуємо за гостинність.

Кінець.

Текст писала Лія Щеглова

P.S. Автор літопису щиро намагався зробити головним героєм кожного з учасників ІІ Зимової школи молодих бібліотекарів, та все ж таки, на жаль, виявився не всюдисущим. Автор перепрошує, якщо когось образив або чогось не дочув, не добачив, про щось не вказав. То було ненавмисно. Автор сподівається, що усі школярі, разом із викладачами та організаторами отримали задоволення від читання, що подібний літопис стане маленької згадкою про те, як суперово навчаються бібліотекарі.

19.05.2015

Neformat
Зимова школа молодого бібліотекаря УБА 2015